Левін Максим
Фотожурналіст
Готові допомогти родині загиблого?
Не потрібно говорити, що там обстріли, і це небезпечно чи ви не можете нам гарантувати безпеку… Ми всі дорослі люди, і це наша відповідальність і вибір…
Тексти, фото та відео ледь не так само важливі, як і сучасна зброя

— Макс Левін
Макс Левін працював на передовій як фотожурналіст з початку війни 2014 року – документував воєнні злочини росіян. Протягом перших днів повномасштабного вторгнення Росії в Україну у лютому 2022 року Макс встиг оприлюднити фоторепортажі щонайменше з 7 гарячих точок у різних куточках України: від Харкова до Василькова та кількох населених пунктів на особливо гарячих Ірпінському та Житомирському напрямках.

Зв'язок з Максом Левіним був втрачений з 13 березня, коли він відправився у село Гута-Межигірська Київської області документувати наслідки російської агресії.
Максим у супроводі Олексія Чернишова, військовослужбовця та в минулому фотографа, залишили машину та пішли в бік села Мощун. З того часу зв'язок із обома чоловіками зник.
В районі розпочались інтенсивні бойові дії.

1 квітня після тривалих пошуків поліція знайшла його тіло з вогнепальним пораненням. Беззбройного Максима Левіна військовослужбовці збройних сил РФ вбили двома пострілами зі стрілецької зброї.

У Макса Левіна залишились четверо неповнолітніх синів та літні батьки.


Макс Левін був прекрасним і сміливим фотожурналістом і відеографом, який залишив по собі важливу фотоспадщину…

— Валентина Кузик, колишня дружина
Понад 10 років Макс Левін працював у редакції LB.ua, також співпрацював з агентствами Reuters, BBC, TRT World, Associated Press, Hromadske. Його фото публікували найвідоміші ЗМІ світу - Wall Street Journal, TIME, Breaking news Poland, EU AGENDA, World news, Радіо Свобода (RFE/RL). Більшість його документальних проектів пов'язані з війною в Україні.

Окрім журналістських робіт, він створив десятки фото- і відеопроєктів для гуманітарних організацій, таких як Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ), UN, UNICEF, OSCE, UN Woman.

Фотографії Макса — це літопис воюючої України та подвигу українців від 2014 року та донині. Світ дізнавався правду про війну РФ проти України завдяки його роботам і хисту… Це мозаїка людських доль, побитих війною, які лише Макс міг так уважно побачити та розповісти

— Георгій Тихий, журналіст, друг Макса
Фільмував війну на сході України з самого її початку у 2014 році: захоплення Донецької ОДА, так звані «вибори» в Донецькій області, що проходили фактично в окупації під дулами російських автоматів, взяття Слов'янська, бої у Попасній, Лисичанську, Кураховому, Іловайську, Мирній Долині. Знімав Дебальцево та Маріуполь після бомбардування.

Макс Левін один з тих журналістів, що разом із українськими воїнами потрапив у Іловайський котел і зміг вирватися із смертельного оточення разом із трьома колегами.


Макс був особливою людиною, з особливим хистом бачити деталі та відчувати людей, з рідкісним почуттям справедливості та не менш рідкісною совістю. А ще з таланом вивезти нас з іловайського коридору смерті у 2014 році. Те, що я живий і пишу нині цей пост — заслуга Макса. Він був за кермом нашої машини, яка прорвалася через три кільця вогню і вивезла нас, розбита, з поля бою. Я буду завжди вдячний йому за своє життя


— Георгій Тихий, журналіст, друг Макса
Разом із колегою Маркіяном Лисейком у 2014 році Левін заснував присвячений військовим проєкт AFTER ILOVAISK afterilovaisk.com задля збереження та переосмислення значення подій серпня 2014 року військовими, їхніми родинами та громадянами України в цілому.

Він мав те, що має мати справжній журналіст - він завжди був дуже цікавий до нового. І зрештою з фотожурналіста він перетворився на універсального солдата - сам навчився монтувати відео, знімати його, писати тексти. І його проекти такі великі, як Afterilovaisk і віддзеркалюють його пристрасть до всього нового
— Валентина Кузик, колишня дружина
Макс загинув і за це: за об‘єктивність, стандарти, за те, щоб усе побачити на власні очі й передати найчесніше через фото і відео, за воєнну журналістику, одним із яскравих представників якої він був

— Настя Станко, журналістка, колишня головна редакторка hromadske
Фонд пам’яті журналістів

Реквізити для перерахування:
Отримувач: Національна спілка журналістів України
Номер рахунку
UA703052990000026002000114500
ЄДРПОУ
00027140
АТ КБ "ПРИВАТБАНК"
МФО банку
305299
Призначення платежу: Благодійна допомога для родин загиблих журналістів

Міжнародний рахунок:

https://donorbox.org/donation-to-the-ifj-safety-fund-for-journalists-in-ukraine
Слухай текст

© 2022 МЕДІА МЕМОРІАЛ

mediamemorialinua@gmail.com